Каталог готовых работ

1. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України

Діяльність в галузі стандартизації прослідковується ще з древніх часів. Спочатку ці роботи проводились на основі приватної іні­ціативи. Розвиток економічних зв'язків між країнами і розши­рення робіт із стандартизації в промислово розвинутих країнах вимагали їх координації. В зв'язку з цим були створені перші національні організації із стандартизації у Великобританії (1911р.), Німеччині (1917р.), Франції, США (1918р.). Після пер­шої світової війни стандартизація вже сприймається як об'єк­тивна, економічна необхідність, яка сприяла створенню націо­нальних органів зі стандартизації в більшості країн світу.

В 1926 р. була створена міжнародна федерація національних асоціацій із стандартизації – ІSА, в склад якої ввійшло біля 20 національних організацій із стандартизації. Вона розробила по­над 180 міжнародних рекомендацій із стандартизації, але з по­чатком другої світової війни припинила свою діяльність.

В жовтні 1946 р. 25 країн під егідою ООН створили Міжна­родну організацію із стандартизації ІSО, яка успішно діє і тепер. Мета створення її була сформульована таким чином: "... сприяти успішному розвитку стандартизації в усьому світі".

Стрімкий розвиток сертифікації сприяв тому, що у 1971 р. для розробки способів взаємного визнання національних і регіо­нальних систем сертифікації та міжнародних знаків відповід­ності продукції вимогам стандартів та інших нормативних доку­ментів, в першу чергу – тих, що стосуються безпеки споживачів, охорони здоров'я населення і захисту навколишнього середовища, був створений Комітет Ради ISO – SERTICO, який в 1985 р. був реорганізований в Комітет Ради ISO з оцінки від­повідності – САСКО.

В 1904 р. була створена міжнародна електротехнічна комісія – ІЕС, яка з 1946 р. разом з ISO і її комітетами проводить активну роботу із стандартизації. На першому етапі розроблялися наста­нови ISO/IEC із стандартизації, а в подальшому робота була спрямована на розробку стандартів з управління якістю і серти­фікації. Результатом цієї роботи стало створення в 1987 р. технічним комітетом ISO/TK 176 "Управління якістю і забезпечення якості" стандартів серії ISO 9000, а в 1990 – 95 pp. – серії стан­дартів ISO 10000.

До європейських організацій, що займаються стандартиза­цією, відносяться: Європейський комітет з стандартизації – CEN, створений 23.03.61 р. на засіданні представників Європейського економічного співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі, та Європейський комітет з стандартизації в електро­техніці – CENELEC.

До початку 1995 р. в межах переходу до єдиного Європей­ського ринку CEN затвердив понад 1300 європейських стандар­тів, що встановлюють основні вимоги до конкретних видів про­дукції та послуг, до безпеки виробів і їх сумісності, функціо­нальних властивостей, довговічності, а також на якість продукції, системи якості і сертифікацію.

Діяльність CEN у напрямку стандартизації систем якості знайшла своє відображення у створенні європейських стан­дартів EN 29001, EN 29002, EN 29003, які є аналогами стандартів ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003. В європейських країнах, що вхо­дять до складу Європейського союзу, національні стандарти з систем якості створюють або безпосередньо на базі стандартів ISO серії 9000, або посилаються на стандарти EN серії 29000.

Оцінювання відповідності, сертифікації систем якості та акре­дитації органів з сертифікації у європейських країнах базується на європейських стандартах серії 45000: EN 45001, EN 45002, EN 45003, EN 45011, EN 45012, EN 45013, EN 45014.

Перші два із них визначають критерії оцінювання діяльності ви­пробувальних лабораторій, a EN 45003 – органів з їх акредитації.

Стандарти EN 45011–45014 визначають основні критерії оці­нювання діяльності органів з сертифікації продукції, систем яко­сті (EN 45012) та персоналу, що виконує ці роботи, а також вимоги до декларацій постачальника щодо відповідності про­дукції вимогам стандартів.