Каталог готовых работ

Кредит, як і фінанси, є економічною категорією. Він виник у пері­од суспільного розподілу праці та виникнення товарного виробницт­ва. Існує він і в умовах ринкової економіки.

Функціонування кредиту як економічної категорії обумовлено на­явністю товарного виробництва і обігу, дією закону вартості й опосе­редкуванням грошей у функції засобу платежу.

Відтак, основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості в процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару .та його вартістю, тобто відокремлен­ня грошової форми вартості від товарної.

Необхідність кредиту в товарно-грошовому господарстві обумов­люється дією господарського розрахунку і характером кругообігу коштів господарських підприємств. Тобто всі підприємства і госпо­дарські організації, що працюють на умовах господарського розра­хунку, повинні свої витрати на ведення господарства покривати до­ходами від реалізації виробленої продукції, послуг. Проте в часі це не завжди збігається, тому що деяка частина фондів підприємств постійно знаходиться в грошовій формі, інша – у формі матеріальних запасів. При цьому обсяги грошових коштів, які є в обігу підприємств і які необхідні для придбання матеріальних запасів, не збіга­ються між собою в кожний конкретний момент. Тоді, як на одних підприємствах грошей не вистачає, на інших є тимчасовий надлишок. Підвищена потреба в грошових коштах, що не покривається поточ­ними надходженнями, випливає, наприклад, з тривалості виробничо­го процесу. Отже, у рослинництві цей процес триває близько року, а в капітальному будівництві – кілька років. Значні коливання є й у тривалості процесу обігу товарів, що пов'язано, наприклад, з різною віддаленістю покупців від постачальників. Сезонність виробництва і обігу низки товарів призводить до виникнення додаткової потреби в грошових коштах у різний час. Так, у сільському господарстві основ­ні витрати відбуваються в І і II кварталах, а в заготівельних органі­заціях – у III кварталі.

Заключною стадією кругообігу фондів є реалізація виробленої продукції, перетворення товарної форми вартості в грошову. При цьому одна частина грошей відшкодовує витрати на виробництво продукції, інша частина залишається в розпорядженні господарських підприємств для розширення виробництва та витрачається поступо­во, тому визначений відрізок часу вона залишається тимчасово віль­ною. Отже, амортизаційні відрахування на повне і часткове понов­лення основних фондів витрачаються після накопичення їх в доста­тніх розмірах. Оплата праці робітників і службовців відбувається періодично – один раз на 15 днів, а преміювання – ще рідше і т. ін. Таким чином, розміри грошової частини фондів підприємств постій­но змінюються і не збігаються з потребами в них. Проте процеси виробництва й обігу проходять безупинно, тому безперервним по­винно бути і авансування грошових коштів.

Для підтримки безперервності виробництва та обігу на кожному підприємстві необхідно забезпечити взаємозв'язок кругообігу коштів. В умовах розбіжності вкладень у виробництво з надходженнями гро­шових коштів для його забезпечення, їх поповнення здійснюється за рахунок кредиту банків. Кредит і є тим механізмом, який постійно перерозподіляє грошові кошти між окремими підприємствами, тобто кошти, тимчасово вільні в одних підприємствах, передаються через кредитні установи під час користування іншим підприємствам.

Отже, кредит відображає економічні відносини, що пов'язані з акумуляцією та планомірним використанням за допомогою перероз­поділу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх вико­ристання в народному господарстві.

Термін "кредит" походить від латинського credituт, що означає борг, позика. В сучасному понятті кредит – це капітал, який береть­ся під позику у вигляді грошової форми і надається в тимчасове використання госпорганам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати та цільового використання.

Кредити, які надаються підприємствам, можна класифікувати за такими ознаками:

-       призначення та характер використання;

-       форми і види;

-       наявність і характер забезпечення;

-       мета використання;

-       строки використання;

-       методи падання і способи погашення;

-       характер і спосіб сплати відсотків;

-       види кредитів.

За призначенням і характером використання позики, що вида­ються, поділяються на:

-       позики підприємствам;

-       позики небанківським фінансовим установам;

-       міжбанківські позики;

-       позики під нерухомість;

-       споживчі кредити;

-       кредити під вексельне обертання тощо.

Залежно від форм і видів кредити бувають: банківські, комерційні, державні, лізингові, іпотечні, консорціумні, споживчі, товарні, фінан­сові, інвестиційні, податкові тощо.

Банківський кредит – це економічні, кредитні відносини між банками і суб'єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів.

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини між окремими суб'єктами господарювання з приводу відстрочки оплати за продані (куплені) товари.

Державний кредит – це сукупність кредитних відносин між дер­жавою, юридичними та фізичними особами з приводу випуску (при­дбання) позик.

Лізинговий кредит – це економічні відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна на підставі укладеного до­говору.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредиторами можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Особами, які надають позику, можуть бути юридичні та фізичні особи, котрі мають у власності об'єкти іпотеки (виробничі будови, споруди, житлові будинки, мага­зини, земельні ділянки тощо).                                                                                         

Споживчий кредит – кредит, що надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і послуг із відстрочкою платежу.

Консорціумний кредит – це кредит, що надається суб'єктам господарювання банківськими консорціумами.

Кредити під вексельний обіг – це кредити, що надаються банка­ми під облік і заставу векселів.

При цьому кредити під облік векселів – це кредити, що надають­ся банком пред'явнику векселів, після їх обліку в банку, на строк до виконання по них зобов'язань сплатити пред'явникам векселів номі­нальну їх вартість за вирахуванням дисконту (відсоткової ставки банку). Сума і строк дії вексельного кредиту залежать від строку і суми поданих векселів. Проте строк, на який видається вексель, не може перевищувати 90 днів.

Товарний кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах уго­ди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під заставу.

Фінансовий кредит – кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа, згідно з законодавством країни перебування нерезидента, у позику юридич­ній або фізичній особі на визначений строк, для цільового викорис­тання та під процент.

Інвестиційний податковий кредит – це відстрочка сплати подат­ку на прибуток, яка надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку за раху­нок загального росту прибутку від реалізації інноваційних програм.

Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити підрозділяються на: забезпечені; незабезпечені (бланкові). При цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку віл ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредит. У забезпе­чення повернення кредиту приймаються: застава майна; цінні папери; шляхові та товарні документи; гарантія або доручення третьої особи; поліс страхової компанії тощо. Незабезпечені (бланкові) позики – це позики, які надані банками економічно і фінансово стійким господар­ським органам під їх зобов'язання погашення в певний строк отри­маної позики.

Залежно від мети використання кредити поділяються на: креди­ти, які видаються на формування обігових коштів; кредити, які вида­ються на фінансування основних фондів.

За строками використання кредити бувають: строкові, безстро­кові, відстрочені та прострочені. При цьому строкові позики – це позики, які надаються банками особам, які беруть позику на певний строк, встановлений у договорі сторін. Безстроковими називаються позики, які видаються банками на невизначений строк, до вимоги. Погашаються такі позики, як правило, за першою вимогою банку-кредитора. До прострочених належать позики, за якими вийшов строк повернення, передбачений кредитним договором банку з осо­бою, яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики, термін повернення яких, на прохання особи, що взяла позику, перенесений банком на більш тривалий строк. Відстрочка погашення позики оформляється, як правило, укладанням додаткової угоди до основно­го кредитного договору і супроводжується встановленням більш ви­сокої відсоткової ставки.

За методами надання розрізняють позики, які видаються в разо­вому порядку й відповідно до відкритої кредитної лінії. При цьому під разовими розуміють позики, рішення про видачу яких прийма­ється банком окремо щодо кожної позики на підставі прохання та інших документів особи, яка бере позику. Позики за відкритою кре­дитною лінією надаються особі, що бере позику впродовж встановле­ного відрізку часу в межах раніше обумовлених розмірів, без додат­кових спеціальних переговорів.

За способами погашення позики бувають: які поступово погаша­ються; які погашаються одночасно платежем по закінченні строку; які погашаються відповідно до умов, передбачених кредитним дого­вором.

За характером і способом оплати відсотків розрізняють: пози­ки з відсотковою ставкою, яка зафіксована; з плаваючою відсотковою ставкою та з оплатою відсотків по мірі використання позичених кош­тів. При цьому позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються, як правило, підприємствам зі стабільною економікою. Проте вони можуть видаватися і під час інфляції, але на короткий строк. В умо­вах економічної нестабільності застосовуються, як правило, плаваючі відсоткові ставки. Ці ставки встановлюються з урахуванням офіцій­ної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції, їх зміна за відповідними періодами передбачається в кредитних до­говорах між банком і особою, що бере позику.

Кредиторами, що надають позику, можуть бути: комерційні банки та інші спеціалізовані фінансово-кредитні установи; держава – при видачі державного кредиту; міжнародні фінансово-кредитні установи; підприємства – при наданні комерційних кредитів.

Суть кредиту, як і фінансів, виявляється в його функціях. Кредит виконує такі функції: перерозподіл грошових коштів із метою най­більш ефективного їх використання в народному господарстві; замі­щення готівки в платіжному обігу; здійснення контролю за цільовим використанням коштів.

Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також Державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіля­ються банками за умови повернення між підприємствами і госпорга­нами, в яких не вистачає власних коштів для здійснення нормально­го процесу виробництва.          

Отже, кредит у функції перерозподілу є одним із джерел форму­вання основних засобів і обігових активів підприємств та організа­цій. Отримуючи кредит на різні заходи у випадках нестачі власних коштів, підприємства тим самим здійснюють безперервність процесу виробництва, його розширення. Повернення і платність кредиту сприяє більш ефективному його використанню, більш ефективній ро­боті підприємства.

Функція заміщення грошей готівкою. В народному господарстві в обігу знаходяться гроші, а грошові кошти. Їх випуск обмежується погребами господарського обігув грошах готівкою для розрахунків з працівниками по оплаті праці, для виплати пенсій, допомоги, випла­ти на відрядження тощо і носить кредитний характер. Основна маса розрахунків у народному господарстві здійснюється в безготівковому порядку через установи банків.

Платіжні кошти безготівкового обігу також, як і грошові знаки, носять кредитний характер, тому що ті та інші видаються (виплачу­ються) населенню і для безготівкових розрахунків у порядку авансу­вання, яке має кредитну форму. "Кредитні гроші, – писав К. Маркс, – виникають безпосередньо з функції грошей як засобу платежу".

Отже, функція заміщення полягає в заміні кредитом готівки в платіжному обігу, тобто за допомогою кредиту утворюється можли­вість підприємствам і установам здійснювати розрахунки між собою в процесі купівлі-продажу та з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунка платника на рахунок одержувача грошей.

Заміщення готівки в платіжному обігу кредитними грошима доз­воляє скоротити витрати держави на виробництво й обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками й одержувачами грошей, а також обертання коштів.

Контрольна функція кредиту виявляється в процесі виконання ним перерахованих функцій, тобто в процесі перерозподілу кредит­них ресурсів, контролю за їх цільовим і ефективним використанням при видачі кредиту для різних платежів тощо, сприяючи тим самим підвищенню ефективності виробництва.