Каталог готовых работ

Цікаві факти з життя Т.Г. Шевченка

Ще до звільнення з кріпацтва Шевченко почав писати вірші. Сам поет зазначав, що його перші спроби належать до часу зустрічі з Сошенком у Літньому саду. Про це є також свідчення кількох сучасників (А. Мокрицького, І. Панаєва).

Десь приблизно 1836 р. продовжено контракт з Ширяєвим про навчання Шевченка.

1836 р. після тривалого перебування за кордоном по­вернувся до Петербурга великий російський художник Карл Брюллов. Про Шевченка він почув од багатьох сво­їх знайомих, зокрема учнів: українця А. Мокрицького, П. Петровського, Г. Михайлова. Брюллов узяв найактив­нішу участь у звільненні талановитого художника з крі­пацтва. Спочатку він сам відвідав Енгельгардта й умов­ляв його відпустити Шевченка на волю з гуманних мір­кувань – як дуже обдаровану людину, – але зазнав невдачі. Тоді до поміщика пішов О. Венеціанов і дові­дався про ціну, за яку Енгельгардт погодився відпустити кріпака: 2500 крб. Вирішено було, що Брюллов намалює портрет В. Жуковського, розіграють його в лотерею і та­ким чином здобудуть потрібну суму. Певну участь в орга­нізації викупу взяв також російський музичний діяч М. Вієльгорський.

Шевченко і далі удосконалювався в мистецтві, зокре­ма акварельного портрета: К. Абази, Є. Гребінки, неві­домого, дівчини з собакою, М. О. Луніна. Про ці роботи відомий український художник М. Бурачек писав: "Це вже не наївні спроби починаючого учня, а дозрілі пре­красні мистецькі твори". Під час хвороби Шевчен­ко одержав допомогу від Товариства заохочення худож­ників.

Історія з лотереєю дуже складна й до кінця не з'ясо­вана. Реакційними біографами поширювалась думка, що Шевченка викупили за гроші царя. Тепер документально доведено, що члени царської родини витратили на лотерею лише одну тисячу карбованців. Сама лотерея відбулась в Анічковому палаці (нині Палац піонерів на Невському проспекті) 23 квітня 1838 р. А Шевченка викуплено у поміщика 22 квітня. Тому висувається думка, що було дві лотереї. Художник М. Биков пізніше згадував, що М. Ві­єльгорський замовив йому копію з портрета, виконаного Брюлловим, і що портрет розігрувався в домашньому гуртку, але чи оригінал, чи копія, – він не знав.

В усякому разі, гроші на викуп зібрано до лотереї в Анічковому палаці. Оригінал портрета залишався у Брюллова, він і далі над ним працював, закінчивши тіль­ки 1841 р. Оригінал портрета експонується нині в Державному музеї Т. Г. Шевченка в Києві. Доля копії не­відома.

Свідками при підписанні відпускної були В. Жуков­ський, К. Брюллов та М. Вієльгорський. Вручили її Шев­ченкові 25 квітня у квартирі Брюллова. Цей урочистий момент занотований у щоденнику А. Мокрицького. Вру­чив відпускну В. Жуковський. Свої переживання в ці дні Шевченко відтворив пізніше в повісті "Художник". Роз­повідь тут ведеться від імені Сошенка: "Протягом кіль­кох днів він був такий щасливий, такий прекрасний, що я не міг дивитися на нього без зворушення. Він перели­вав і в мою душу своє безкрає щастя.

Бурхливе захоплення його змінювалось тихою усміш­кою радості. У всі ці дні він хоч і брався до роботи, та йому не працювалось. І він, бувало, покладе свій малю­нок у папку, витягне з кишені відпускну, прочитає її мало не по складах, перехреститься, поцілує і заплаче".

Кріпаки не мали права навчатися в Академії мис­тецтв. Тому тільки після одержання відпускної Шевченко почав відвідувати класи Академії, ставши незабаром, за власним виразом поета, одним з найулюбленіших учнів-товаришів Брюллова. Певний час Шевченко навіть жив у Брюллова (до його одруження).

Курс навчання в Академії тривав шість років. Основну групу учнів (студентів) становили академісти. Крім них, були сторонні учні – ті, що не мали середньої освіти. Стороннім учнем був і Шевченко. Проте у процесі на­вчання цієї різниці не відчувалося. Сторонні учні скла­дали іспити разом з усіма й мали право на одержання звання класного або некласного художника.