Каталог готовых работ

У західноєвропейській літературі Мазепа, завдяки романтичній поезії, залишився легендарним героєм. Вродливий юнак напівголий прив'язаний до розгнузданого дикого коня, що мчить у божевільному розгоні, цілований маревом.

У 1650 р. Україна із буйної плодючої країни перемінилась у пустелю. Воєнна хуртовина зруйнувала її, зрівняла із землею сотні міст і сіл, винищила населення. Український народ визнав над собою суверенність польського короля. Український народ бунтувався проти шляхти, а за цим появлялися костри, на яких гинули праведники поневоленого народу, найкращій квіт козацького лицарства.

Мазепа вродився в Мазепинцях на шляхетськім хуторі Київщини, недалеко  Білої Церкви, який польський король Жигмонд Август надав у 1592 р. шляхтичеві Михайлові Мазепі – Колединському.

Батько Мазепи займав визначну посаду в окрузі Білої Церкви; його мати походила теж із великої української рідні Мокевських.  Вони мали двоє дітей: доньку Олесю і сига Івана, майбутнього гетьмана.

Дата народження Мазепи непевна, це приблизно 1640 року.

Дитячі літа мусимо задовольнитися догадками. Він зростав у добі невпинних боїв козаків з Польщею. Змалку він навчався їздити верхи, володіти шаблею. Належить до інтелігентної рідні, де науки була завсіди в пошанівку.

Мати Марія була жінкою освідченню, сміливою й свідомою патріоткою. Вона вислала його на студію до Києва, де тодішні школи були славні на весь Європейський Схід. Там він студює три роки риторику та латину. Коли скінчив студії і вернувся до рідної хати, батько вислав його як пажа на двір польського короля Яна Казимира. Король доручав йому дипломатичні місії на Україні, і він умів завсіди виконувати їх удатно.  

Мазепа розкрив очі Ян Казимиру і він арештував Пасека, але він викрутився і присягнув досмертну помсту Мазепі. Він і виконав, Мазепа втратив становище і віддалився від Польщі, тому що він не може числить на дружбу Яна Казимира, дарма що цей уважав його своїм довіреним, це вразило його горду душу.

Невдача пригадала йому рідний край. Невдячність чужинця розбудила в його враженні і душі патріотичні почування, досі невиразні.

У 1663 р. Мазепа входить у політичне життя України. 

Мазепа належав до дружини Яна Казимира, який у 1663 р. перейшов удруге Дніпро і йшов війною на Україну.

Тоді на Україну споглядали три могутні суперники: Варшава, Москва, Константинополь. Павло Дорошенко мріяв з’єднати Україну, що була під Польщею, в одну державу. Він належав до ряду великих українських патріотів. На заході знали цього страшного козака. До нього прийшов Мазепа: спершу призначили його командантом  гетьманської гвардії, а хутко потів дійшов він до почесті генерального писаря, себто провідника всієї дипломатії у козацькій державі.

В тій добі свого життя він мав довкола себе чимало гарних жінок, яких імення до нас не дійшли. Із доводів він жениться з багатою вдовою, яка хутко після цього сходить із світа, залишаючи йому велике майно.

У 1674 р. Мазепа брав участь у переговорах ніж Дорошенко і Самойловичем і вперше зустрівся з московським боярами. Україна переживала тоді страшні дні: турки, поляки, татари і москалі йшли війною на її землі. Південні та західні землі перемінились у пустиню. Не один патріот разом із кобзарями плакав над руїною рідного краю.

Він остається ідеал сильної самостійної України. Коли він їхав у Крим з дорученням, зустрів славетного кошового отамана Сірка, страховище бусурманів. Сірко був сміливий, енергійний вожак. Татари, які дуже боялись, називали його "чортом". Прикра несподіванка трапилась Мазепі: татарську його дружину перерізали, а його узяли у полон. Запоріжці засудили його на смерть. Дикий Сірко сказав запоріжцям: "Не вбивайте його, може, колись він стане в пригоді батьківщині".

Мазепа з'єднав своїм чаром хитрих московських бояр так само, як з’єднав був собі польських магнатів, турецьких достойників і невгамовних запоріжців. Мазепу прийняли з усіма чемностями та заходились біля нього, і коли він виїжджав із Москви, прохали його переїхати з усім майном на лівий берег Дніпра, де командував його новий приятель Самойлович. Від тої хвилини він залишився на його дворі. 

У 1680 р. Самойлович вислав Мазепу до Москви на переговори. Мазепа виконав свою місію.

При кінці квітня 1687 р. Мазепа був генеральним осаулом Самойловича. Але Самойлович був взвинувачен і Мазепа був признан Гетьманом.

Мазепа дав великий обід у честь Галіцина. Мазепа став новим володарем України. У 1689 р. Галіцин із допомогою Мазепи пішли війною на Кримського хана. Татарів побили. Хан мусив прохати миру. Мазепа приїхав до Москви. Ніколи Москва не бачила Українського гетьмана. На другий день на Кремлю було велике прийняття. На ньому вихваляли подвиги Галіцина та Мазепи.

Мазепа покинув Москву 12 вересня 1689 р. у ще більшій силі та славі.

Ян Собєвський пробував з'єднати собі Мазепу через французя Невіль. Мазепа також не хотів єднатися з Польщею. Він хотів незалежної України. Він був аристократом і ним залишився. У 1695 Петро Великий хотів пробити для Росії вікно в Європу на Чорнім морі. Мазепа виступив і побив його.

Від царя Петра І Мазепа одержав Орден Св. Андрія.

Мазепу славлять як "протектора Київських Атен". Його прославляють за побожність не тільки для церкви на Україні, але теж і серед темряви турецьких бусурманів . мазепа є представником київського Духа, європейської культури.

Між козаками всі були рівні і всі становища виборні.

Україна мала свою адміністрацію, своє законодавство, свої суди, свої гроші і голосне – армію, якою цар не міг розпоряджатися без згоди гетьмана.

У 1704 році Петро для піддержки свого союзника наказав Мазепі зайняти українські землі під Польщею. Могутня українська армія, якою командував сам Мазепа перейшла Дніпро і ввійшла на українську територію приналежну до Польщі, де віддавна не бачили українського гетьмана.

Мазепа зайняв Білу Церкву і заволодів усією територією. Поляки не могли протестувати, бо він ослобонив їх від Полія.

У 1705 році цар прийняв його, як справжнього володаря. Цього ж року Мазепа зайнявши Волинь і Поділля, здійснив ще один із суттєвих пунктів національної програми. Через агентів він знав, що діється у Варшаві, цар йому довіряв.

Його дуже поважають у козацькій країні, де нарід назагал свободолюбивий і гордий і мало любить тих, що ним володіють. Мазепа притягнув до себе козаків твердою владою, великою військовою сміливістю і пишними банкетами для козацької старшини у своєї резиденції.

Він має великий досвід у політиці; у протилежності до москалів він слідкує і знає, що діється у чужих країнах.

Мазепа попрямував на Батурин, де він в останнє відсвяткував дуже пишно Різдво. Єзуїт Зеленський вернувся вже туди зі своєї місії, гетьман зустрівся з ним при помочі Орлика подбавши за всі можливі форми обережності. Священик розповів йому про становище шведської армії. Він привіз із собою поклик Станіслава Лєщинського, який обіцював Україні як найбільшій корпаті. Але Мазепа не ставився поважно до нового польського короля. Його цікавив тільки Карло ХІІ.

Тим часом Мазепа нарікав перед царем на свою недугу і цей прислав йому свого лікаря, він не підозрював намірів гетьмана, проти якого повстало небезпечне обвинувачення.

Мазепа мав більше 60 років, коли закохався у Мотрю. Мазепа хотів з нею оженитись у 1704 р. старий Кочубей і чути про це не хотів.

У Мінську 1706 р. Мазепа довірився Кочубеєві у приватній розмові, що княгиня зобов’язана передати йому пропозиції Станіслава. Цей король пропонував гетьманові чернігівське князівство і обіцював свободу для української армії.

11 травня 1907 р. Мазепа під час одного бенкету підніс такий тост на здоровля княгині Дольської: "Випиймо за цю премилу княгиню, бо це шляхетна й інтелігентна жінка, до цього ж моя приятелька".

Цього ж року Кочубей і його донька були з Мазепою на хрестинах одної жидівки. Після хрестин Мазепа заявив Кочубеєві, що Москва хоче поневолити Україну. Через Полтавську  битву Москва дістала буцімто право скасувати самоуправу забезпечення Україні Переяславським договором. Вона спиралась у цьому на нещасливе повстання Мазепи. День 8 липня 1709 р. – це дата українського лихоліття, всі вольності і всі привелегії засудженні однім махом, щезатимуть один за одним з дня на день. У 1720 р. появляється перший указ проти української мови, а в 1764 р. касують гетьманство, у 1775 р. винищують запорожців, у 1773 заводять на Україні панщину. У 1876 р. зовсім заборонять українську мову, а в 1914 з моменту вибуху світової війни Росія проголосить ворогами всіх, що вважатимуть себе українцями.

29 вересня до мазепи прибув шведський комісар Сольдан. Мазепа на смертній постелі прийняв його з радістю, бо Сольдан у головнім штабі полагоджував завади як джентльмен усі практичні справи українців.  

Звістка про близьку смерть Мазепи почала поширюватись у Бендерах. Від полудня 2 жовтня юрба тривожно збиралася довкола гетьманського дому. Були там шведи, турки, поляки, але найбільше козаків, які в повній мовчанці ждали сумної звістки.       

Пополудні в 4-й годинині Карло ХІІ прийшов востаннє попрощатись зі своїм союзником і другом, який не пізнавав уже нікого. Великий гетьман скінчався 2 жовтня 1709 р. у 10-й годині вечора. Всі відчули вагу такої втрати. Мазепа став для козаків живим символом свободи та незалежності України. Похорона відправа відбулася 4 жовтня в малій сільській церкві.

Мазепа вмер далеко від свого рідного краю, за якого незалежність боровся. Проти терору усіх переслідувань ідеї Мазепи зуміли вдержатись продовж двох століть, бо ніхто і ніщо не сілі протиставитись думці людини і волі народу, який рішив стати свобод ним. Право народів на само означення не є порожнім звуком: доказала це вже минувшина і докаже будуччина.

За Мазепою стояла правда.