Каталог готовых работ

Державне відродження на західноукраїнських землях - у Галичині, Буковині і на Закарпатті проходило окремо, але під сильним впливом подій, що відбувалися в Східній Україні.

З вересня 1918 р., передчуваючи швидкий розпад Австро-Угорщини, українці в Галичині готуються до узяття влади у свої руки. Наприкінці вересня у Львові був створений Військовий комітет, що незабаром очолив сотник Українських Січових Стрільців (УСС) Дмитро Витовський.

18-19 жовтня 1918 р. у Львові були організовані збори українських депутатів в австрійському парламенті, а також представників українських партій і громадських організацій. Тут була створена Українська Національна Рада (УНР), головою якої став адвокат Євген Петрушевич. 30 жовтня українські представники в австрійському парламенті зажадали від австрійкою влади передати усю владу в Галичині, Буковині і Закарпатті в руки УНР, на що австрійська влада відповіла відмовленням. Тоді, у ніч на 1 листопада, Військовий Комітет, що мав у своєму складі близько 1500 солдатів і офіцерів, роззброїв у Львові всіх солдатів неукраїнців і захопив важливі урядові будинки. Така акція була проведена також і в інших містах Галичини. Поступово німецькі й австрійські частини стали залишати Галичину.

УНР визначила 9 листопаду 1918 р. назву для нової держави - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Тоді ж був створений перший уряд - Державний Комісаріат, що очолив Кість Левицький, виходець з родини священика. До складу ЗУНР входила територія близько 40.тис. кв. км, на якій проживали 4 мільйони чоловік. 75 % з них були українці. Із самого початку поляки зайняли відкрито ворожу позицію і почали проти ЗУНР збройну боротьбу. 21 листопаду українські частини були змушені залишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав в Тернопіль.

Починаючи з листопаду 1918 р., УНР прийняла цілий комплекс законодавчих актів: про організації війська, про тимчасову адміністрацію, про тимчасове судочинство, про державну мову, про освіту, про громадянство і про земельну реформу. Уряд ЗУНР намагався налагодити міжнародні стосунки з багатьма європейськими державами. Для захисту республіки була утворена Українська Галицька армія (УГА), що у листопаду 1918 р. нараховувала 25 тис. чоловік.

Криваві бої УГА з польськими військами у Львові в листопаду 1918 р, зіткнення з румунськими частинами в Буковині показали, що самостійно перебороти натиск агресора буде непросто. Усе це змусило уряд ЗУНР звернутися по допомогу до УНР.

Урочистий Акт Злуки (об'єднання) відбувся 22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі. Представник Директорії оголосив Універсал, у якому говорилося про злиття відірваних друг від друга частин єдиної України.

Було вирішено зібрати Парламент Великої Соборної України. До складу Директорії був обраний Є. Петрушевич.

Однак, незважаючи на допомогу з боку Директорії збройними силами і матеріальними засобами, у травні війська польського генерала Галлера, добре збройні і навчені, котрих постачала Антанта, змусили відступити і захопили майже всю Галичину.

У цей важкий момент був вирішений розпустити уряд ЗУНР, а усю владу передати в руки тимчасового диктатора, яким став Євгеній Петрушевич. У червні 1919 р. була почата спроба контрнаступу. Вона мала спочатку успіх, але потім під тиском переважаючих сил частини УГА були змушені відступити за ріку Збруч і з'єднатися з військами Директорії. По суті ЗУНР припинила своє існування, її територія виявилася окупованою поляками.

Війська УГА брали участь у спільному з військами УНР поході в Центральну і Східну Україну. Потім вона ввійшла до складу армії Денікіна, а пізніше була якийсь час у складі Червоної Армії і діяла проти Польщі.

Згідно Варшавського договору (22 квітня 1920 р.), а потім Ризького договору (18 березня 1921 р.) Галичина була остаточно приєднана до Польщі.